Он вони, знов спускаються
До мене вниз
А ти не бачиш їх
І то так прикро
До мене вниз
А ти не бачиш їх
І то так прикро
Он вони до мене граються
Та звуть у ліс
І я втечу туди
Ти мене викрив
Ну то спробуй зрозумій
Божевільний мозок мій
Кричала — може, поможи? Поможи?
Годі говорити про того, кого нема!
Годі говорити про того, кого нема!
Годі говорити про того, кого нема!
Прощавай, бо я іду до них
Вони ж як я, не знають холоду
Не знають міри
Не читай сумних без мене книг
Журба моя, то зветься голодом
Потреба віри
Ну то спробуй зрозумій
Божевільний мозок мій
Кричала — може, поможи? Поможи?
Годі говорити про того, кого нема!
Годі говорити про того, кого нема!
Годі говорити про того, кого нема!
Більше нема!
Не довіряй болю
Не довіряй сльозам
Кажеш, я дам тобі волі
Ну хто тобі це сказав?